Богдан Губский

Від часу створення Української аграрної біржі Богдан Губський став активно цікавитися сільськогосподарською продукцією і досяг у цій сфері бізнесу результатів не менших, аніж у справі продажу нафтопродуктів. Поступово він обіймає високі посади - стає заступником голови Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку, членом ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. У 1998 році Богдан Губський захистив докторську дисертацію на тему ”Інвестиційні процеси в умовах глобалізації (методологія системних досліджень і оптимізація)”. У той же час, протягом 1997 - 1998 років виходить чотири монографії молодого науковця і бізнесмена. Назви монографій чудово віддзеркалюють сферу зацікавлень Губського: ”Біржові технології ринку”, “Національні інтереси в глобальному конкурентному середовищі”, “Інвестиційні процеси в глобальному середовищі”, “Аграрний ринок”. У своїх працях Богдан Губський часто висловлює надзвичайно своєчасні думки, які іноді йдуть врозріз із лінією українського керівництва. Тоді важко зрозуміти, що рухає пером Губського - внутрішній патріотизм чи розуміння, що без подібних політичних кроків неможливий вигідний бізнес. Скажімо, у статті “Стратегия интеграции” у “Зеркале недели” (№12, 1998) він наголошує на необхідності чіткої і виваженої політики у підходах до інтеграційних процесах, роблячи ряд застережень щодо союзу з Росією. При цьому наголошується, що “Росія на відміну від України проводить достатньо активну наступальну політику і проявляє велику зацікавленість у придбанні ефективної частини акцій підприємств енергетичної галузі, металургії, ВПК, транспортних мереж”. Фактично, перераховано ті галузі, інтерес до яких проявляв “Славутич”. У той же час в інтерв'ю “Галицьким контрактам” (№18, 1998) Губський кілька разів говорив про необхідність дотримання національної безпеки в економічній галузі, при цьому повторюючи, що він - за чесну конкуренцію. У статті “Украина в современной системе интеграционных процессов” (Зеркало недели, 30 квітня 1999 р.) Богдан Губський констатує факт, що економічна інтеграція в рамках СНД не спрацювала через різноманітні чинники, у тому числі - через недосконалість митних і податкових тарифів. І - як резюме - “тому сьогодні єдиним вірним вибором може бути інтеграція в європейську і світову економіку на основі різноманітності форм двостороннього і багатостороннього співробітництва, напрацьованих світовою спільнотою”. У статті “Як подолати економічну кризу, або Пошук економічної моделі відродження України” (Урядовий кур'єр, 29 жовтня 1998 р.) Богдан Губський апелює до наступних правил: ”грошово-кредитна політика має бути узгоджена з підтримкою реального сектора економіки”; “перетворити податки з гальма розвитку економіки на засіб формування ринкового середовища”; “перетворити зовнішню торгівлю на чинник розвитку економіки та підвищення добробуту”. Богдан Губський іноді критикує і політику сліпого впровадження економічних рецептів Міжнародного валютного фонду в Україні. “Останні події в економіці ряду держав, серед яких опинилася і Україна, дають підстави для висновків, що ті контури стабілізаційних заходів, які МВФ визначає як передумови для інвестування, є дещо звуженими навіть за умови, що держава дотримується згаданої моделі МВФ безумовно”. При цьому Богдан Володимирович намагається звернути увагу на той факт, що універсальних рецептів виходу з кризи не буває, і МВФ мусить враховувати специфіку національної економіки (“В плену у виртуальной экономики”// Зеркало недели. 1998. №47). У деяких питаннях Богдан Губський не погоджується з людьми, близькими до середовища концерну “Славутич”. Скажімо, на початку 1999 року середовище Державної податкової служби України виступило з заявою про те, що Україні не потрібна радикальна зміна податкового законодавства - мовляв, потрібно просто ретельніше збирати податки з населення, і все буде добре, бюджет буде наповнено. Богдан Губський мав свою точку зору на цю проблему, і в інтерв'ю “Киевским ведомостям” (15 грудня 1999 року) виступив за здійснення перетворень у податковому законодавстві. При цьому було запропоновано досить прогресивний варіант податкового законодавства, яке сам Губський назвав “оксамитовою” революцією у податковй сфері. Вже згодом, у 2000 році, Богдан Володимирович виступив зі своїм варіантом Податкового кодексу України. У березні 1998 року Губський став народним депутатом України: він увійшов у список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) під №9. Входження в першу десятку списку також свідчило про авторитет і вагу бізнесмена і політика у своєму середовищі. У Верховній Раді працює в Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності.Попри це, Губський не є публічним політиком. Богдан Володимирович - людина досить цікава і неординарна є не надто добрим оратором і не належить до числа політиків-популістів. Він не вміє представити, подати себе публіці - і значною мірою програє під час публічних виступів. Губський сам визначає свої позитивні і негативні риси. Позитивні - це цілеспрямованість, працездатність, уміння прогнозувати ситуацію. Головна вада - бажання осягнути неосяжне. Очевидно, Богдан Губський не помилився, визначаючи ці плюси і мінуси свого характеру. Іноді він дійсно намагається осягнути неосяжне - цьому прикладом є тематика наукових і бізнесових зацікавлень. У Губського дійсно нелюдська працездатність, але вона не завжди обертається плюсами для загалу і для оточуючих. На думку приходить Дмитро Табачник, який не завжди міг використати свій надзвичайний інтелект у конструктивному руслі, а тому його дії іноді призводили до негативних наслідків. Що ж, молода українська еліта є надто прагматичною і надто егоїстичною, аби всі свої завдатки покладати на вівтар якихось ефемерних ідей - у їхніх діях є більше особистого “я”, аніж усвідомлення категорії “ми”. Богдан Губський захоплюється спортом, тричі на тиждень ходить у спортзал і басейн. Він читає філософську та історичну літературу. Надзвичайно демократично підходить до вибору одягу. Гроші розцінює як своєрідний шлях до повної свободи і не робить з них культу. Губський досить рано одружився. Його дружина - бізнесмен, менеджер фітнес-центру “Фаворит”. Свого часу Губський сприяв їй з отриманням стартового капіталу. У подружжя двоє синів - 17-річний Володимир та 12-річний Віталій. У 2000 році Богдан Губський ще раз здивував український загал, оголосивши про створення фонду “Україна - ХХІ століття” - громадського механізму для підтримки та розвитку інтелектуального ресурсу країни. Довкола Фонду Губського (як його встигли охрестити в інтелектуальних колах) згуртувалися народні депутати Василь Хмельницький і Володимир Макеєнко, банкіри і підприємці Леонід Козаченко, Олександр Сорокін, науковці Мирослав Попович, Сергій Пирожков, Олексій Онищенко, Валерій Матвієнко. Фонд має на меті влаштовувати конкурси, переможці яких зможуть отримати гранти на створення пріоритетних для держави проектів, і тим самим реалізувати свій потенціал. Цей проект є надзвичайно цікавим ще й тим, що до участі у ньому не зголосилися колишні колеги Губського - Суркіс та Медведчук. Невже це свідчить про розрив із середовищем? І невже Богдан Володимирович намагатиметься віднині діяти самотужки - без прив'язки до олігархів (до речі, одна з рекламних статтей, що висвітлюють діяльність Фонду Губського, так і називалася - “Інтелектом - по олігархах”)? Губський має розкручене ім'я, має власний оригінальний імідж. А наявність свого Фонду може перетворити Губського на “українського Сороса”. Принаймні, це більш вдячна справа, аніж просто забави в політику.



Украинская баннерная сеть
ПЕРЕЙТИ К СТРАНИЦЕ: