Вадим Рабинович

У серпні 1998 року "Нью-Йорк Таймс" опублікувала список лауреатів премії "За особливі заслуги в розвитку єврейського життя", заснованої з ініціативи релігійно-просвітницького фонду "Еш ха-Тора". Серед таких відомих діячів-лауреатів премії, як екс-прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер, представник США в ООН Джін Кірпатрік, губернатор штату Нью-Джерсі Крістін Уїтмен, сенатор Джозеф Біден значилося й ім'я Вадима Рабиновича. Приблизно у той же час, 9 серпня 1998 року, спецслужби Ізраїлю порушили слідство у справі приналежності Вадима Зиновійовича до деяких кримінальних структур. Шлях до повернення в Ізраїль став для нього небезпечним. Вадим Рабинович став другим (після Йосипа Кобзона) виходцем із країн колишнього СРСР, який став не вельми бажаною персоною на своїй історичній батьківщині. Після цього справи Вадима Рабиновича почали йти все гірше і гірше. У жовтні 1998 року студія "1+1" припинила ділові контакти з Вадимом Рабиновичем і розпочала переговори про продаж частини своїх акцій провідній комерційній телекомпанії Центральної та Східної Європи - "Центрально-європейським засобам масової інформації" (СМЕ). Рабинович робить спробу утримати контроль над єврейськими громадами України і наприкінці січня 1999 року створює Головну координаційну раду єврейської громади України, яку сам же й очолює. Але опозиція до Рабиновича у єврейському середовищі стає настільки очевидною і сильною, що Рабинович терпить серйозну поразку. Непримиренна трійця Блайх-Зісельс-Левітас отримали підтримку у вищих урядових колах і створили альтернативний Конгрес. Навесні 1999 року в Києві відбувається установча конференція нової політичної сили, яка об'єднала українське єврейство. До керівних органів нової структури увійшли деякі політики, про яких можна було стверджувати однозначно: вони перебувають у фаворі у Президента. Зокрема у списках значилися прізвища відомого бізнесмена Євгена Червоненка (заступника голови Українського союзу промисловців та підприємців) та Віктора Пінчука (народного депутата, екс-президента АТ "Інтерпайп", “громадянського” зятя Л.Кучми). Можна було з певною часткою вірогідності стверджувати, що Рабинович в Україні програв. Він не зміг "вписатися" у тісне коло тих, хто намагався оточити "любов'ю" і "шаною" Президента. Він став ізгоєм у своєму ж середовищі, оскільки євреї, котрі сягнули владних висот в Україні, не бажали ділитися владою і впливами з Вадимом Рабиновичем. Він намагався займатися бізнесом, поєднаним із політикою - як результат він опинився і поза бізнесом, і поза політикою. Наприкінці червня 1999 року стало відомо, що Служба безпеки України заборонила Вадимові Рабиновичу в'їзд в Україну терміном на п'ять років. Це виглядало тим більше цікаво, що Вадим Рабинович вважався приятелем Андрія Деркача - сина голови СБУ. Про рішення українських спецслужб Вадим Зиновійович дізнався, перебуваючи на борту літака. Він пообіцяв повернутися і дати прес-конференцію, настільки сам не вірив у провал своєї справи в Україні. Прес-конференцію довелося давати у Тель-Авіві. Рабинович поклав усю вину за вигнання його з України на Володимира Горбуліна. Він же повідомив, що за вказівкою Володимира Павловича почалося переслідування фінансових структур із колишньої імперії Рабиновича. Володимир Горбулін не забарився із відповіддю і заявив, що у нього є чимало інших проблем, аби тягатися з "якимось" громадянином Ізраїлю. При цьому чомусь не вказувалося, що "якийсь" громадянин Ізраїлю, окрім всього, є ще й радником Президента України. Політолог Сергій Грабовський ("СДС-Новини") вважає, що "це пов'язано з переорієнтацією Рабиновича, який ще рік тому беззастережно підтримував діючого президента, на іншого кандидата". Ця ж версія прослідковується в інших політологів і журналістів. Система не любить відступників, і коли Рабинович почав загравати з іншим кандидатом (найімовірніше, з О.Ткаченком), він мусів відповісти перед Системою, до творення якої сам же і долучився. Нині Вадим Зиновійович Рабинович повернувся на Землю обетованну. В Україні зручно використали його як своєрідний громовідвід: населення любить, коли йому подають жертви. У випадку ж із Рабиновичем спрацьовує потрійний ефект: по-перше, він - людина з найрозповсюдженішим єврейським прізвищем, по-друге - заможний, по-третє - не громадянин України. Як правило, електорату достатньо вказати на людину і сказати: "Він - єврей, іноземець, та ще й багатий. Фас!" Спрацьовує безвідмовно. Вадиму Зиновійовичу залишається чекати, коли скінчиться п'ятирічний термін, протягом якого йому буде заборонено в'їзд в Україну, обговорювати бізнесові справи з 27-річним сином та 26-річною донькою, бавитися з 6-річною донечкою Катрусею (від другого шлюбу) та співати колискові трирічній онучці Мішель. А у перервах - купатися у Мертвому морі, торгувати нафтою і газом, брати участь у конференціях, відстоювати служби у синагогах, бавитися у благодійність (за повідомленнями ЗМІ, Вадим Зиновійович подарував одній із синагог 700-кілограмову менору - ритуальний семисвічник - з чистого золота), засновувати фонди... Одним словом - продовжувати жити у ритмі, який було набрано під час побуту в Україні. І при цьому згадувати Україну "незлим тихим словом". Колись батьки намагалися відрадити Вадима Зиновійовича від спроб займатися бізнесом в Україні. Не вдалося. Нині йому можна лише нагадати слова одного старого єврея: "И оно вам было надо? Или у вас не хватало денег? Или что?"



Украинская баннерная сеть
ПЕРЕЙТИ К СТРАНИЦЕ: