Григорий суркис

Суркіс стає третьою людиною в оточенні Кучми (після Волкова та Пінчука). Він отримує важелі майже необмеженої, але й неформальної влади. Імперія Суркіса наразі є однією з найпотужніших в Україні. За даними “Украинской инвестиционной газеты” Григорій Михайлович намагається діяти в області енергобізнесу (чимало говориться про виняткові впливи Суркіса на мережу обленерго, зокрема 58% акцій “Сумиобленерго”, 59% акцій “Прикарпаттяобленерго”, 51% акцій “Чернігівобленерго”, 25%+25%+1акція “Херсонобленерго”, 26%+25%+1 акція “Кіровоградобленерго”, 59% акцій “Полтаваобленерго”, 59% акцій “львівобленерго”, 22% +25% +1 акція “Тернопільобленерго”; особливий інтерес він проявляє до "Київенерго", компанії, яка отримала цього року американський кредит у $200 млн.), нафтопереробної промисловості (він зберігає контроль над більшістю українських нафтопереробок), харчової промисловості (зокрема лікеро-горілчане виробництво, кондитерська і цукрова промисловість), металургії (через “Український кредитний банк” Суркіс контролює Запоріжський феросплавний завод, держпакет акцій якого передано банку, а також контролює комбінат “Дніпроспецсталь”), суднобудівництва. Додайте мережу оффшорних компаній, об'єднаних в інвестиційний пул, серед яких “Court Holding”, “Ліберті Маркет”, Orlik Enterprises Ltd., Cape Trading Holding та Український кредитний банк. Додайте футбольний клуб, який нині очолює брат Суркіса - Ігор. Додайте партію. Додайте численні мас-медіа. Все це - у підгрунті успішної кар'єри. Григорій Михайлович на сторінках преси висловлювався наступним чином: “Заможний - не означає злодій… Я мільйонер, але мені ніколи пообідати, я сплю 3 - 5 годин на добу, знаю, що я добросовісний платник податків, разом зі своїми партнерами по життю, бізнесу, як засновник справді прибуткових, а тому соціально ефективних підприємств, якраз маю мужність, заробляючи гроші, витрачати їх не тільки для себе й для своєї родини, але й більшу частину реінвестую у виробництво, в створення робочих місць, займаюся меценатською й спонсорською діяльністю”. Протягом 1998 року соціал-демократи зробили два кроки на шляху до усунення "небажаних" осіб із СДПУ(о). Першою "жертвою" став лідер партії Василь Онопенко, якого примусили вийти з СДПУ(о) і передати кермо Вікторові Медведчуку. Другим став Євген Марчук, який полишив спочатку керівництво фракцією СДПУ(о) у Верховній Раді, а потім і взагалі вийшов із фракції. Фракцію очолив Олександр Зінченко. Тепер партія і фракція стали абсолютно керованими з боку великого капіталу і "грошових мішків", до яких належить і Суркіс. Із таким вантажем досвіду Григорій Суркіс впевнено (можливо, аж надто самовпевнено) вступив у 1999 рік - рік його першої значної поразки. Справа в тому, що Григорій Суркіс вирішив стати мером Києва. Всі сили було кинуто на підготовку виборів мера. У лютому припинила своє існування "стара" газета "Киевские ведомости", контрольована членом фракції "Громада" Михайлом Бродським. У квітні вона вийшла знову, але вже з виразним просуркісівським забарвленням. "Я буду мером Києва, а не мером Хрещатика", - заявляв зі сторінок "Киевских ведомостей" Суркіс (натякаючи на те, що його основний конкурент, Олександр Омельченко, за час свого головування у місті прославився помпезним ремонтом головної вулиці столиці). Починається також війна компроматів. Суркіс намагався подати свого суперника у карикатурному вигляді - телебачення демонструвало кліпи, на яких реальні кадри з виступів Омельченка чергувалися з кадрами з відомих кінокомедій. Така подача матеріалу передбачала, що сам Омельченко теж буде сприйматися у комічному світлі. Вибори київського мера називали також генеральною репетицією виборів Президента України. Сам Леонід Кучма надавав усіляку моральну підтримку Суркісу. Колишній Президент України Леонід Кравчук став довіреною особою Г.Суркіса на виборах. Весь Київ було заклеєно плакатами кандидата. Здавалося, що перемога є досить близькою. Але... Суркіс не врахував одного моменту - ментальності українців. Українці (за визначенням одного з нинішніх політологів) є нацією, яка постійно тримає дулю в кишені. Кияни брали агітки Суркіса, ходили на організовувані ним концерти, але голосували за Олександра Омельченка. 30 травня 1999 року на вибори прийшли лише 50% виборців. З них лише 17% віддали голоси Суркісу. 76% проголосували за Омельченка... Така поразка боляче вдарила насамперед по самолюбству Суркіса. За допомогою вірного друга - Медведчука - Суркіс вдарився у тонкощі юридичної казуїстики. І знайшов чимало моментів, які давали підстави звернутися до суду. Вишгородський районний суд задовільнив клопотання Г.Суркіса і визнав результати виборів недійсними. На деякий час Київ опинився без міського голови. Щоправда, після втручання Верховного суду України рішення Вишгородського районного суду втратило чинність, але Суркіс певну моральну сатисфакцію отримав. Підсумовуючи результати виборів, Григорій Суркіс писав: “Я не виграв, але й не програв. Я щиро пишаюся підтримкою киян. Ми продемонстрували, що наша партія й така організація за двадцять днів кампанії отримала довіру майже 17% виборців. Адже цей відсоток голосів майже вдвічі перевищив підтримку, що мала СДПУ(о) на виборах 1998 року. І сьогодні роблю все можливе, щоб кияни, які звернулися до мене по допомогу, підтримку, консультації, не були обійдені моєю увагою. Це головне, що я виніс із виборчої кампанії. І хотів би усім порадити: не треба зациклюватися на тому, щоб комусь чинити помсту - як переможцям, так і переможеним”. Протягом останніх кількох місяців Суркіса звинувачують у нечесному бізнесі й у тому, що Президент охолов до нього душею. Близька до екс-прем'єра В.Пустовойтенка газета “Україна і світ сьогодні” на початку 2000 року стверджувала, що невдовзі Г.Суркіс перетвориться на такого собі “Лазаренка-2”, який буде черговою жертвою Леоніда Кучми, черговим “агітаційним матеріалом” при висвітленні успішної боротьби Президента з тіньовим капіталом. Суркіс сприйняв цю статтю надто емоційно. Ю.Мостова взагалі вважає Суркіса дуже емоційною людиною - найемоційнішою в оточенні Кучми. Він заявив про необхідність ретельного з'ясування: хто ж є замовником. І майже одразу встряв у інцидент з народним депутатом України Д.Чоботом, ледве не влаштувавши у коридорах Верховної Ради бійку. Чобіт відбувся відірваним гудзиком. Суркіс - винесенням питання про поведінку на розгляд відповідний комітет ВР. До речі, остигнувши після публікацій у НДП-івській пресі, а тим більше, дивлячися на скинутого не без допомоги СДПУ(о) з Олімпу Валерія Пустовойтенка, Г.Суркіс із чисто одеською іронією та єзуїтським знущанням прорік: “Мої друзі знають, що для мене немає поняття “б.у.” - “бувший в ужитку”. Для мене немає Пустовойтенка - колишнього прем'єр-міністра. Для мене є насамперед людина, яка любить футбол і дуже багато зробила для нього… На практиці легко говориться, але важко робиться. Тому, що немає імпульсу для реалізації тих чи інших починань. Немає вічних прем'єр-міністрів, так як і немає вічних людей. Хіба що - Ісус Христос”. Насьогодні Григорій Суркіс залишається одним із найвпливовіших бізнесменів і політиків в Україні. Його фінансова могутність простягнулася й за межі України - на території сусідніх держав. З'явилися структури, що визнають свою підпорядкованість "Славутичеві". Марка "Славутич" дістала небувалої розкрутки - тепер її знають в усій Україні. Попри політичну і бізнесову діяльність Григорій Суркіс знаходить час і для сім'ї. У Григорія Суркіса - другий шлюб. Батько Григорія Михайловича згадує, що його син завжди відзначався особливою любов'ю до слабкої статі. Його нинішня дружина, Тетяна Володимирівна, - економіст. Від першого шлюбу Григорій Михайлович має 27-річну доньку Світлану. У 1992 році Світлана вийшла заміж. Як згадувала вона сама, Суркіс лише запитав про майбутнього зятя: "Тобі з ним добре?" Отримавши ствердну відповідь, побажав щастя... Не так давно у Григорія Суркіса народився онук Олексій. Григорій Суркіс міцною хваткою вчепився за бізнес і політику. Як там у Костянтина Симонова? "Никто нас в жизни не может вышибить из седла"? Здається, так само думає і Григорій Суркіс. Принаймні, пов'язуючи свою "жизнь" із Президентом Леонідом Кучмою... Як складатиметься "життя після життя" - покаже час. Принаймні, Суркіс наставив достатньо свічок і Богові, і Дияволу, аби й надалі мати всюди приятелів.



Украинская баннерная сеть
ПЕРЕЙТИ К СТРАНИЦЕ: