Александр Волков

Напевно, серед "богів" і "напівбогів" українського Олімпу немає настільки контраверсійної постаті, як постать Олександра Волкова. Його вважають найбільшим українським "олігархом" та говорять про його надзвичайний вплив на Президента Леоніда Кучму.

Одні дивляться на цю постать зі страхом, інші - з ненавистю, ще інші - з заздрістю. Цей немолодий, огрядний чоловік дійсно відіграє неабияку роль у сучасній українській політиці. Але українські мас-медіа намагаються обходити Волкова мовчанкою. Він не любить часто "світитися" на екранах і шпальтах, хоча сам зберігає контроль над значною кількістю видань і каналів. Цілком зрозуміло, що писати про Олександра Волкова - справа не з легких. І все ж... Олександр Михайлович Волков народився 30 квітня 1948 року у Києві. Його батько, Михайло Карпович, у роки Другої світової війни став Героєм Радянського Союзу. Тому дитинство Олександра Волкова минало у привілейованій родині. Хлопець не вельми дбав про своє майбутнє, а тому в школі не відзначався особливою старанністю. Батько вирішив, що хлопцеві пора зайнятися конкретною справою. Були хрущовські часи, у всіх на слуху був "Моральний кодекс будівника комунізму". Старше покоління вважало, що єдиним методом виховання молоді є залучення її до трудової діяльності, аби вберегти від західних впливів. Свою трудову біографію Олександр Волков розпочав у 16-річному віці з посади слюсаря-ремонтника Київського головпоштамту. У 1966 році поступив на заочне відділення технологічного факультету Київського торгово-економічного інституту. У 1970 році Олександра Волкова призвали до армійських лав. Служба проходила у спеціальній частині Московського військового округу. Не зовсім зрозумілим з біографії залишається два моменти: що означає "спеціальна частина" і чому Олександра Волкова було призвано в армію у 22-річному віці. Десь у цей же час його притягають до судової відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень... Як би там не було, у 1972 році він закінчує інститут і з цього часу працює у торгівлі - переважно в агропоромисловому комплексі. Саме з цього часу у Олександра Михайловича таке ніжне ставлення до всього, що пов'язане з АПК. У 1975 році Олександр Михайлович закінчує без відриву від виробництва Київький народний університет економіки та організації торгівлі. Потяг до комерційної діяльності в Олександра Волкова прослідковувався ще у радянські часи. Подейкують, що на початку 80-х він мав серйозні неприємності - на дворі лютували андроповські морози, явно несприятливі для комерційної сфери. У 1989 році, дорісши у державно-торгівельній ієрархії до посади директора плодокомбінату Радянського району міста Києва, Олександр Волков вирішив створити свою першу легальну комерційну структуру - виробничий кооператив "Декор". Через два роки "Декор" увійшов до складу виробничо-комерційного об'єднання "ВГВ", на базі якого утворилося виробниче об'єднання "ВАМ". Обидва підприємства очолював Олександр Волков. Згодом з ініціативи Олександра Волкова утворилося кілька спільних підприємств: українсько-французьке ВТА (Всесвітнє торгове агентство), українсько-угорсько-голандське "Субіта", бельгійсько-українське "Белур". Компанія ВГВ створила також спільне українсько-італійське підприємство і відкрила у Києві на майдані Незалежності магазин "Rifle". Переважно увага Олександра Волкова зверталася на продукти харчування, одяг, автомобілі. До кінця 1992 року аграрний бізнес дав свої плоди: грошей було достатньо для того, аби створити власний телеканал. Спільно з компаньйоном Віктором Герасимовим (який нині активно займається нафтобізнесом) Волков створює телевізійну компанію "Гравіс" (назва - складне сплетення літер з імен і прізвищ засновників). Практично одразу ж заговорили про те, що даний канал є "кишеньковим" каналом прем'єр-міністра Леоніда Кучми: дійсно, Кучма дуже часто "світився" на "Гравісі". У 1993 році Олександр Волков стає членом Ради промисловців і підприємців при Прем'єр-міністрові України. У серпні того ж 1993 року телекомпанію "Гравіс" із легкої руки Олександра Волкова очолив 31-річний Віктор Лешик - колишній політичний оглядач Першого каналу. Подружня пара Віктор Лешик - Оксана Михайлова закріпили міцні позиції на "Гравісі" і сумлінно проводили в життя лінію Волкова. Згодом, коли Леонід Кучма стане Президентом, а Олександр Волков - його радником, Віктор Лешик очолить Національну телерадіокомпанію України. У 1993 році Олександр Волков став членом Української спілки промисловців і підприємців. Того ж таки року УСПП вирішила однозначно підтримувати на президентських виборах кандидатуру Леоніда Кучми. У цей час Олександру Волкову в виборчій кампанії майбутнього Президента відводилася не остання роль. У 1994 році він увійшов у керівництво УСПП. Капітал та інформаційна підтримка Волковим Леоніда Кучми - це одна зі складових майбутнього успіху кандидата. Під час виборчої кампанії не обійшлося без неприємностей для Волкова: 30 червня 1994 року Національна компанія з телебачення та радіомовлення вирішила суттєво скоротити час, виділений в ефірі для "Гравісу". Це майже миттєво викликало реакцію різноманітних структур, у тому числі міжнародних, які розцінили даний крок прихильної до Л.Кравчука Нацради як "наступ тоталітаризму". Одразу ж після перемоги Леоніда Кучми на президентських виборах 1994 року Олександра Волкова призначають помічником Президента України. У першому ж інтерв'ю для преси Олександр Волков похвалився, що демонстративно приїхав в Адміністрацію Президента на шестисотому "мерседесі" і з золотим годинником "Ролекс". На новій посаді Волков курує роботу з колами вітчизняного бізнесу. Згодом у інтерв'ю "Зеркалу недели" Волков говорив: "Через мене, як через помічника президента, проходять інвестиційні проекти з зарубіжними, зокрема з французькими, фзраїльськими, американськими фірмами чи підприємствами, що представляють країни Бенілюксу. Так сталося, що в адміністрації Президента з великого бізнесу - я один. Тому з діловими людьми розмовляю зрозумілою їм мовою. Я знаю, чого вони хочуть, чим вони дихають. Розумію їх проблеми. Я все це відчув на собі до 1994 року. І хочу їм допомогти..." Жодне рішення в економічній галузі протягом 1994 - 1998 років не пройшло повз увагу Олександра Михайловича. Завдяки цьому ім'я Волкова стало майже сакральним у середовищі бізнесменів. Кредити, інвестиції, банківські позики, апеляції до Президента - все було у його руках, у його владі. Майже по-грибоєдовськи: "В чины выводит кто и пенсии даёт? Максим Петрович!" Ставши помічником Президента, Олександр Волков залишив за собою 30% акцій "Гравісу", а решту поділив між колективом компанії. Водночас він формально припинив свою участь у численних створених ним же фірмах. Прийшовши у велику політику, Олександру Волкову необхідно було закріпитися, зміцнити свої позиції. Насамперед, Олександр Михайлович вирішив обома ногами стати на землі, тобто, у аграрній сфері. Почався новий переділ агроринку. Іноді він супроводжувався стріляниною, оскільки ряд осіб, наближених до екс-Президента Леоніда Кравчука, не бажали відступати без бою. Влітку 1994 року було важко поранено голову концерну "Украгротехсервіс" Володимира Бортника. Протягом першої половини 1994 року велися судово-міліційні "розборки" з головою правління агрофірми "Проскурів" Іваном Рудиком. Згодом Олександр Волков не лише став високим покровителем цих та інших осіб, задіяних у агробізнесі: Бортник і Рудик стали людьми, наближеними до Олександра Волкова. Протягом перших трьох років президентства Леоніда Кучми Олександр Волков не афішувався на широкій публіці. Кому було потрібно знати про існування Волкова - той знав. Знав, скажімо, Олександр Ткаченко зі своєю фірмою "Земля і люди". Знала Ганна Антоньєва з "Артемідою". Знав Євген Імас. Знали Володимир Бортник з "Украгротехсервісом", Людмила Супрун з "Інтернафтою", Ігор Шаров та Ігор Бакай з "Республікою"... У 1995 році Олександр Волков спільно з Вадимом Рабиновичем започатковують два нових проекти. Перший був суцільно бізнесовим і називався "Торгово-промислова палата "Україна - Ізраїль". Другий - комерційно-інформаційним, і носив назву "Телеканал "1+1". Партнером Олександра Волкова в обох випадках виступав громадянин Ізраїлю Вадим Рабинович. Протягом найближчих трьох років Рабинович буде одним із найближчих співробітників Волкова. Журналістка Юлія Мостова так охарактеризувала Волкова: "Його... можна назвати тінню Президента, людиною, що не грає в альтернативні політичні ігри і відданою главі держави рівно настільки, наскільки можна бути відданим такій фігурі, як діючий Президент".



Украинская баннерная сеть
ПЕРЕЙТИ К СТРАНИЦЕ: